Шелест зелених крон величних дерев, дзвінкоголосий спів пташок, квіткові кетяги калини, таємнича розмова барвистих квітів розбудили травневий суботній ранок на подвір’ї Хорольського агропромислового коледжу ПДАА. У цей день до закладу підходили не зовсім звичні студенти. Адже вже стало традицією щорічно в останню суботу травня уже багато років коледж привітно зустрічає своїх випускників.
Йшли вони: хто – швидко, хто – непоспіхом, із власними роздумами і думками: а хто ж приїде? А чи з усіма зустрінуся, а, можливо, про когось вісточку почую? І спливали перед очима ті незабутні роки – роки юності, молодецького завзяття, бажання підкорити весь світ і досягти успіху під керівництвом мудрих наставників-викладачів та майстрів.. А думка линула: а хто ж із них зустріне нас сьогодні… Адже у декого минуло вже 50, 40, 30… років розлуки із рідним закладом.
І зовсім впевнено швидкою ходою, наче ще і не покидало стін рідного коледжу, поспішало молоде покоління випускників. Здається, що ще вчора вони були на заняттях, захищали курсові та дипломні проекти.
Оновленими за останній час сучасними вікнами, світлими аудиторіями та приміщеннями зустрів заклад своїх випускників під звуки гімну коледжу. До всіх присутніх звернувся директор Чишко Микола Миколайович, який подякував випускникам, що завітали, висловив слова гордості за те, що вони понесли по життю мудру науку своїх викладачів та майстрів і стали справжніми професіоналами своєї справи, побажав усім присутнім приємних хвилин спілкування.
Із вітальним словом, захопленням від роботи коледжу, своїм баченням проблем сучасної освіти виступив депутат Полтавської обласної ради Мухтаров Фахраддін Аладдінович.
Випускник коледжу 1968 року, депутат Полтавської обласної ради Жук Микола Григорович із вдячністю пригадав роки навчання і подарував закладу свою книгу „Козацька слава генерала М.Г.Жука“.
Випускник 1989 року Литовка Володимир Андрійович та випускниця 1999 року Бунчук (Черненко) Людмила Анатоліївна висловили слова вдячності за щасливі роки навчання, за життєві уроки, за добре ставлення. Побажали, щоб кожного року коледж зустрічав все нових і нових студентів, а традиції, які склалися у закладі, мали своє продовження.
І линули ліричні пісні, запальні танки, які дарували всім присутнім учасники художньої самодіяльності закладу.
Урочистості добігали до завершення, але спілкування продовжувалося, лунали сміх, жарти, розмови.
Дарма, що сивина в багатьох вже впала на скроні, а в очах все той же юнацький блиск. Згуртувалися випускники по групах, запросили кураторів. І кожному хотілося поговорити та пригадати ті щасливі хвилини навчання: „А пам’ятаєш…? А практика…? А наші поїздки…? А вечори у гуртожитку…?“ І багато-багато іншого. І полинули спогади. І кожен розповідав своє, слухав про товаришів. І наче річка линули розмови: то веселіше, то з нотками жалю, але такі бажані і приємні.
Тож нехай започаткована традиція продовжує жити.
Шановні випускники! Ми чекаємо на Вас щороку кожної останньої суботи травня в нашому коледжі.
До нових зустрічей!
