Народився 26 вересня 1985 року в с. Поділ. Тут зростав, закінчив 9 класів Подільської та 10-й і 11-й класи Остап’ївської шкіл. Потім було навчання в Хорольському технікумі механізації сільського господарства, де юнак здобув спеціальність механіка, й служба в Збройних силах України.
Служив наш земляк у Києві. Там і зустрів своє кохання. Побралися, народилася донечка… Коли сім’я розпалася, Віталій Григорович повернувся в рідне село, але про дитину не забував і всіляко підтримував свою Настусю.
2015 року В. Г. Тур воював у зоні АТО. У лютому 2022 року знову пішов захищати Україну.
Спочатку йому довелося воювати на Київщині.
Невдовзі військовий підрозділ, де служив В. Г. Тур, перекинули на Донбас, на найгарячіший Бахмутський напрямок.
Війна безжально зруйнувала всі плани. І забрала життя чоловіка. Віталій Григорович Тур був скромним працьовитим чоловіком, механізатором ТОВ «Білагро». Веселий і щирий з друзями, він обожнював свою донечку й мріяв про спокійне сімейне життя. Та понад усе чоловік любив Україну, тож після вторгнення російської армії одним із перших пішов до військкомату.
«Віталій Григорович прожив коротке, але достойне життя. Він був справжнім патріотом України, безмежно любив свою країну й у скрутну хвилину одним із перших пішов її захищати, – сказав, виступаючи на траурному мітингу, Білоцерківський сільський голова Іван Васильович Лещенко.
22 липня попрощатися із героєм зійшлися та з’їхалися близько 500 людей: рідні, друзі, колеги по роботі в ТОВ «Білагро», односельці й жителі інших населених пунктів громади. Чимало з них не були знайомі з Віталієм Григоровичем, але вважають за обов’язок віддати останню данину героєві. Бо саме йому і таким, як він, ми завдячуємо своїм відносно спокійним життям.
Односельці характеризували загиблого як чесну й порядну людину, люблячого сина та батька, справжнього патріота, який, не роздумуючи, пішов захищати Україну.
