Горбулін Антон Олександрович народився 6 вересня 1996 року в селі Хильківка Хорольського району нині Лубенського району Полтавської області. В цьому селі ріс і ходив до дитячого садка. У 2003 році пішов у 1 клас до Хильківської школи, закінчив школу у 2012 році, В школі про нього згадують добрими словами. Він був хорошим, енергійним, комунікабельним, гарним хлопчиком. Батьки хлопця працюють у школі.
У 2012 році вступив у Хорольський агропромисловий коледж ПДАУ на спеціальність 201 Агрономія. Куратор групи Мельниченко Людмила Василівна та одногрупники згадують його з позитивної сторони.
Закінчивши коледж у 2016 році, Антон пішов служити на строкову службу під час якої у 2017 році підписав контракт зі Збройними Силами України, і поїхав служити у 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду. Позивний в нього був «Караван». Проходив службу у мотопіхотному батальйоні «Ведмеді», а вже з 29 червня 2017 року взяв участь в антитерористичній операції пізніше ООС. Служба була під містом сільського типу Зайцево, містом Волновахою та в інших містах Донецької та Луганської областей. Остання ротація відбулася у Маріуполі в грудні 2021 році. Дома у відпустці розповідав, яке гарне місто Маріуполь.
Як розповідає мама загиблого, їхню бригаду застали під Гуляйполем Запорізької області. З лютого по липень, вони тримали оборону на Запорізькому напрямку. У відпустку Антон Олександрович приїхав вже з Бахмутського напрямку.
Про побратимів Антон згадував, як про братів, які можуть прикрити та поділитися останнім куском хліба. Та й сам Антон був доброю та щирою людиною, що навіть коти та собаки, які знайшли прихисток у солдатів, любили його. Він навіть хотів забрати з собою додому одного із них.
За 5 років служби сина в війську та в АТО, мама звикла жити від дзвінка до дзвінка, чекаючи, коли дитина дасть про себе знати. – З початком повномасштабної війни стало зовсім тяжко. Дивлячись новини з фронту лякаєшся, тому що, те що робиться в країні – це жах. Але ти сидиш і чекаєш дзвінка, а він може бути, а може і зовсім не бути. Приємним було, коли хоч 20 секунд скаже декілька слів на кшталт: «Я живий!» – говорять батьки.
24 серпня 2019 року брав участь в урочистостях з нагоди до Дня Незалежності України на майдані незалежності, де разом з іншими воїнами представляв сухопутні війська. 4 червня 2022 року у місті Запоріжжі з рук Президента України Володимира Зеленського отримав орден «За мужність» III ступеня.
22 серпня Антон прийшов з війни додому у відпустку. 23 серпня 2022 році одружився з Каріною. Молода сім’я мала багато планів на майбутнє.
Проте… З вересня на трасі Оржиця – Хорол, вони потрапили в автокатастрофу. Дружина Антона, загинула на місті аварії. А сам він 4 вересня помер у реанімації. Антонові захиснику України залишиться навіки 25.
4 вересня 2022 року не стало нашого дорогого – земляка, побратима, друга та сина. Не забуваймо наших героїв, які ціною свого життя захищають нас.
