Кожному народові Бог дав величну постать, котра була б проявом його душі, його зорею…
В українців такою постаттю є Тарас Шевченко – Велетень Духу, український Мойсей, Пророк, Батько, Кобзар…
Тарас… Просторо в цьому імені. У ньому вся історія наша, все наше буття. Уявити себе без Шевченка – все одно, що без неба. Він – наш всесвіт. Нас просто не існує без нього: Шевченко – це Україна. І не знайти такого анатомічного скальпеля, який би міг відділити одне від одного. Це … на всі часи, доки й світу.
Шевченко – явище унікальне. Він – вершинна парость родового дерева нашої нації і хранитель духу народного. Він – той, хто дивиться на людей душею…
Року 1814 з 26 на 27 лютого (старого стилю) темної ночі, перед світом у селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті кріпака Григорія Шевченка блиснув єдиний на все село вогник, народилася панові нова кріпацька душа, а Україні – її великий поет і художник Тарас Шевченко. Шевченко прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 17 років – невольником у засланнях, під наглядом жандармів і тільки 10 років – вільною людиною. І в цих несприятливих умовах Тарас створив свій безсмертний «Кобзар», написав декілька томів прозових і драматичних творів, став Академіком Академії мистецтв. Колись кобзарями називали мудреців, що ходили від села до села і, граючи на кобзі, розповідали людям про долю України. «Кобзар» – так Шевченко назвав свою першу книжечку віршів.
Поет пов’язав свою долю з долею України, яка постала перед ним поневоленою, сплюндрованою завойовниками з усіх сторін. Він виступив зі своїм полум’яним словом на її захист від поневолювачів, закликав до боротьби, залишив своїм «живим і ненародженим землякам» важливі дороговкази. Уявімо собі, що було б з нашим народом, з Україною, якби Господь не послав нам Шевченка, виразника голосу поневоленого народу.
«Возвеличу отих рабів німих! Я на сторожі коло їх Поставлю слово», – писав він. І це слово, сповнене болем за рідну Матір-Україну, за її долю, сповнене синівською любов’ю аж до пожертви, стало на той час і на всі часи надійним щитом нашого народу перед загарбниками нашої землі, які, як колись, так і тепер, в нових історичних умовах, з допомогою нових технічних засобів, зокрема інформаційних, замість збройних, намагаються зупинити процес національного самоусвідомлення нашого народу, нав’язати йому й надалі проросійський орієнтир.
Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.
Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ.
В Україні і на всіх континентах світу Шевченкові встановлено понад тисячу двісті пам’ятників. До них приходять сотні тисяч людей, щоб віддати свою пошану Кобзареві.
