Народився Микола 19.12.1977 у с.Глибока Долина нині Староаврамівського старостату в багатодітній сім’ї, де виховувалося 4 сина і донька. Микола змалечку відрізнявся відповідальністю, спокійним і врівноваженим характером. Серед бойових побратимів за особисті якості отримав позивний «Тихий».
Навчався у Хорольській середній школі №3. Після закінчення 9 класів вступив до Хорольського середнього професійно-технічного училища №45, яке в період його навчання реорганізовано в Хорольський Міжрегіональний центр. 10 червня 1996 року отримав диплом кваліфікованого робітника за професією тракториста-машиніста широкого профілю, слюсаря-ремонтника та водія автомобіля. 22 грудня 2007 року заочно закінчив Хорольський агропромисловий коледж Полтавської державної аграрної академії, отримавши диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Механізація сільського господарства» та здобувши кваліфікацію техніка-механіка. Добре володіння теоретичними знаннями та практичними навиками в техніці знадобилося і на фронті. Микола Олександрович швидко освоїв ази аеродинаміки та навчився майстерно управляти безпілотними літаючими апаратами.
З 1996 року проходив строкову військову службу в Національній гвардії України, отримавши військово-облікову спеціальність «стрілець». Після демобілізації розпочав трудову діяльність на посаді оператора електронно-обчислювальних машин у Хорольському вузлі зв’язку. Працював у різних сферах, зокрема у ВАТ «Ощадбанк», райвідділі поліції, торгівельних закладах та ТОВ «Відродження».
У 2005 році пов’язав свою долю подружнім життям з коханою Ольгою. У цьому ж році в щасливої пари народився первісток – син Дмитро, а в 2019 році на світ з’явився Максимка. Сім’я Манжос була взірцевою, бо у взаємовідносинах завжди панували злагода, ідилія і справжня любов. Все це безжально перекреслила, розбила, знищила, зруйнувала клята війна…
На захист Батьківщини наш земляк став з усвідомленням особистої чоловічої та громадянської відповідальності, через бажання захистити свою родину та народ від серйозних ворожих загроз. На початку повномасштабного вторгнення вступив до лав місцевого ДФТГ, а 14.09.2022 був призваний по мобілізації 1 відділом Лубенського РТЦК та СП. З 13 жовтня по 2 листопада 2022 року проходив фахову підготовку за військово-обліковою спеціальністю «розвідник» в Міжнародному центрі миротворчості та безпеки на Львівщині, більш відомому як «Яворівський військовий полігон». У жовтні 2023 року в м.Мирноград Донецької області освоїв місячний курс навчання на оператора FPV-дронів. У листопаді 2023 року закінчив онлайн-курс навчання по керуванню безпілотниками, що проводився під егідою українського благодійного фонду «Повернися живим». Він не планував помирати і мріяв повернувся живим, але не судилося, на жаль… Перший «Мавік», на який волонтери Хорольщини оголосили масштабний збір, був придбаний і переданий саме для нашого земляка.
Захищав територіальну цілісність та суверенітет переважно на Времівському (Новопавлівському) напрямку Донецької області, що є однією з найгарячіших ліній зіткнення передових підрозділів протиборчих сторін на фронті. З березня 2023 року призначений на посаду аеророзвідника у складі окремого взводу розвідки. У вересні 2023 року була короткочасна ротація на передову лінію оборони в Запорізьку область, але повернувся на попередню бойову позицію в Донецьку область. Микола Олександрович віддав своє життя на Донбасі, борючись за рідну землю та за наше мирне майбутнє. Загинув під час виконання бойового завдання на світанку 29 листопада 2023 року в районі н.п. Новосілка Волноваського р-ну Донецької області.
