Напередодні прощання з Героями прилетіла ще одна трагічна звістка про загибель уродженця села Новоіванівки Ялосовецького старостату – Кірдана Ігоря Івановича. Народився також на велике православне свято – Михайлове чудо 19 вересня 1969 року в селі Гиряві Ісківці Миргородського району. Тут закінчив школу, після якої отримав спеціальність техніка-механіка в Хорольському агропромисловому коледжі. Проходив військову службу в радянській армії на території Угорщини. Працював у різних сферах, опанував багато робітничих професій, але більшість років трудового стажу напрацьовано в ДП ДГ «Імені 9 січня» на посаді тракториста-механізатора.
Служив у Сухопутних військах ЗСУ на посаді гранатометника 1-го штурмового відділення, 3-го штурмового взводу, 3-ї штурмової роти. Був призваний на військову службу 5 березня 2022 року першим відділення Хорольського РТЦК та СП. До останнього подиху героїчно захищав співвітчизників і Батьківщину, склавши військову присягу вірне й віддане їм служіння. 16 травня 2022 року його життя обірвалось від куль російського оскаженілого ворога. У боях за Україну, за зміцнення її державних кордонів, Ігор Іванович загинув під час артилерійського обстрілу поблизу села Солодке Волноваського району Донецької області. Воїн отримав тяжкі поранення, які виявилися несумісними з життям. З гірким розпачем і нестерпним душевним болем прийняла страшну новину про загибель свого чоловіка Кірдан Аліна Іванівна. У них з Ігорем від пізнього шлюбу зростає маленький п’ятирічний синочок Ваня, якого татко вже не зможе повести до школи… Від першого шлюбу залишилися двоє дорослих дітей та троє внуків. Таке ніколи не прощається бездушним і безумним нелюдам, які прийшли до нас з війною забирати людські життя, нівечити і ламати долі. Таке ніколи не забудуть діти, у яких рашисти забрали щасливе дитинство і найрідніших.
Після завершення панахиди та траурної церемонії прощання на центральній площі середмістя, загиблих Героївзі всіма почестями поховали на кладовищі та за всіма православними канонами і християнськими традиціями: Ігоря Івановича – у селі Велика Попівка. Нащадки козацького роду навічно пішли у засвіти до своїх батьків, дідів та прадідів. Тепер вони спочиватимуть з миром на рідній землі поряд з рідними по крові й приєднаються світлими душами справжніх воїнів-захисників до багатотисячного легіону близьких по духу – незламному й нескореному духу великого українського народу.
