Від народження і до останніх років життя Віктора тісно пов’язане з його рідним Хоролом. Тут він народився 15 жовтня 1977 року, закінчив Хорольську спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів №1. Згодом закінчив Хорольський агропромисловий коледж, здобувши спеціальність техніка-механіка.
Після здобуття базової вищої освіти пройшов строкову військову службу в лавах української армії. Деякий час працював у будівельній сфері. Любив порядок і не цурався важкої роботи, тому все горіло в його майстерних працьовитих руках. Мав багатогранні творчі здібності й проявив захоплення до фотомистецтва, працюючи довгий час у фотоательє «Фуджістиль».
Добре зарекомендував себе у колективі Хорольського заводу дитячих продуктів харчування. Пізніше працевлаштувався у провідне промислове підприємство – ПрАТ «Хорольський механічний завод», освоївши ази ливарної справи. Останнім часом працював у ТОВ «Спірітус Вишняки», колишньому державному підприємстві «Вишняківський спиртовий завод». Звідси, 30 січня 2023 року, був призваний по мобілізації першим відділом Лубенського районного ТЦК і СП.
Працюючи на заводі дитячих продуктів харчування, познайомився з колегою Світланою Володимирівною Гах. Історія кохання залишила в спогадах щасливі моменти спільного життя подружжя. Спільно виховували доньку Анну, будували плани на майбутнє. Але повномасштабна війна зруйнувала всі мрії та сподівання, розбила сімейне щастя, назавжди забрала люблячого чоловіка й батька.
Перші місяці після мобілізації Віктор проходив військову підготовку по бойовому злагодженню, тактиці ведення бою та тактичній медицині, отримав бойовий вишкіл у навчально-тренувальному центрі м. Біла Церква. Згодом продовжив навчання у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки на Львівщині, більш відомому як «Яворівський військовий полігон».
На посаді старшого оператора роти протитанкових ракетних комплексів у складі окремої механізованої бригади ЗСУ солдат Віктор воював більше року з противником на Купʼянському напрямку Харківської області. Отримав осколкове поранення в руку, але після лікування у військовому шпиталі повернувся у стрій на рубіж оборони. У квітні цього року відбулася ротація підрозділу на Житомирщину, а з травня – оборона північних кордонів держави на Сумщині.
Останнє фатальне зіткнення з диверсійно-розвідувальною групою рашистів сталося 16 травня 2024 року поблизу села Турʼя у Краснопільській селищній громаді Сумського району Сумської області. Ворог здійснив прицільну атаку і влучив у автівку, в якій знаходився Віктор. На жаль, шансів вижити не було… І світлу посмішку на обличчі Героя Віктора тепер можна буде побачити лише на портреті з чорною стрічкою. Завжди молодим образ Віктора закарбується в памʼяті тих, хто його знав, любив і поважав.
