… Благословенна будь на всі віки

Найперша жінка, що нашила квіти.

Душа мого народу – рушники,

Барвінками і мальвами зігріта.

Н. Баклай

Україна – край дивовижної краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над якими сяють ясні зорі. Це мелодійна рідна мова, вишитий рушник, вишита сорочка, молитва матері.  

Мати - берегиня родини, дому, всієї землі української. Лагідний наспів засіває душі любов’ю до людей, до природи, до всього живого. Без маминої молитви та пісні, маминого рушника, сорочки не було б стільки радості в житті, бо все це - оберіг від лиха. Тож не даремно, у травні місяці по всій країні святкують день Матері, День родини, День вишиванки. Ці всеукраїнські свята покликані зберегти споконвічні народні традиції та людські цінності. 

Вишивка – це один із найдавніших і найбільш розповсюджених видів народної творчості. Вона - невід’ємний елемент традиційної побутової культури українського народу. Цей вид мистецтва виник дуже давно, його корені сягають у глибину віків. Мабуть, ми ніколи не зможемо довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття. 

Майже кожна область, кожен регіон, часто і окремі села від матері до дочки передавали свої узори. Тому за кольором, орнаментом вишивки завжди можна визначити місце її виготовлення. Здебільшого, в Україні переважали вишивки червоними та чорними нитками.  

Ми не уявляємо собі батьківської хати без прикрас: вишиванок i рушників - витворів народного мистецтва. Вишитий рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами – оберегами.  

Рушник супроводжував людину протягом усього життя: і в радості, і в горі. Рушник зав¬жди був символом гостинності. На ньому підно¬сили дорогим гостям хліб-сіль. Рушником укривають паски, несу¬чи їх святити до церкви на Великдень. На рушниках приймали новонаро¬джених дітей і проводжали людину в останню путь. Рушник був найдорожчим подарунком матері в дорогу синові, як пам'ять про дім, побажання щасливого майбутнього в новому житті. 

Споконвіку українські жінки та чоловіки свято шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Сорочка-вишиванка - символ здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті, любові, святості. Вишиванки зберігали у скринях і передавали з покоління в покоління, з роду в рід, як реліквії. Наші пращури вірили, що вона захищає людину не лише від негоди, а й від ворожих сил. Вважалося, що сорочка, яка прилягає до тіла, є провідником прихованої у людини магічної сили.

До Дня вишиванки в читальному залі бібліотеки Хорольського агропромислового коледжу проводиться виставка експонатів декоративно – прикладного мистецтва. Серед різноманіття вишиваних виробів – роботи не одного покоління викладачів, працівників та студентів. Також організовано книжкову виставку «Вишивка – оберіг українського народу». Матеріали виставки знайомлять читача з історією української вишивки, символікою і змістом візерунків та орнаментів вишиванок різних регіонів України. Зацікавлюють відвідувачів бібліотеки книги, які розкривають таємниці вишивання, властиві певним етнографічним територіям.

З метою розширення, поглиблення знань про українську вишивку і техніку вишивання та ознайомлення з легендами рідного краю, працівниками бібліотеки був проведений виховний захід «На білих крилах рушників несе надію Україна».

Наш Хорольський край славиться майстринями-вишивальницями. Тож на цей захід була запрошена Тамара Олексіївна Донцова – жінка, яка відроджує рушник свого краю. Її вишивання – глибоко традиційне, кожна композиція осмислена, неповторна. Вона є автором кропітких та неперевершених робіт, які були представлені на виставці. Дивлячись на ці вишивки, так і хочеться взяти в руки п’яльця і творити.

Активними учасниками виховного заходу були студенти Чорна Катя, Чеберяк Даша, Дядченко Юля, Кучер Юля, Гармаш Таня, Сухорук Крістіна, Рідкобород Даша, Мартинов Владислав, Миколенко Олександр.

Відлітають роки, минають віки, змінюється мода, але ніщо не затьмарить краси вишитих речей. Наше життя - то біле полотно, на якому доля вишиває свої візерунки. Хочеться побажати, щоб на життєвому полотні кожного з нас перепліталися тільки червоні, зелені, блакитні кольори – символи здоров’я, достатку, щастя, миру та злагоди.