Головна

Чотири роки…незабутні, швидкоплинні та цікаві. Коледж став рідною домівкою, куди приходиш, щоб не лише здобувати знання, але займатися спортом, брати участь у художній самодіяльності, їздити на екскурсії, знаходити нових друзів, переживати найприємніші моменти свого життя. Бути молодим – це йти попереду всіх, бути не тільки модним, але розумним і прогресивним. Викладачі стають не лише наставниками та дидактами, але й цікавими співрозмовниками, порадникам, які завжди підтримають та допоможуть. У сучасному прогресивному суспільстві так і має бути: ми, викладачі та студенти, повинні разом йти до спільної мети, розбудовувати нашу країну, дбати про світле майбутнє прийдешніх поколінь.

 Чотири роки…минули непомітно, але запалили у серцях та душах той вогонь, який залишиться з кожним із випускників протягом усього їхнього дорослого життя. Іноді важко огорнути в слова ті почуття, які виникають, коли згадуєш свій рідний коледж. А ще приємніше згадати, що якась часточка твоєї праці, або твоєї турботи залишиться у стінах навчального закладу.

З усією повагою та вдячністю студенти-випускники групи М-42 вирішили залишити в дарунок прийдешнім поколінням комфорт і затишок під час занять в аудиторії №314а та встановили за власний кошт у вигляді благодійної допомоги металопластикові вікна. Студенти інших груп, заняття яких проходять в цьому кабінеті вже відмітили не лише те, що це дуже естетично та сучасно, але й наголосили на тому, що приміщення аудиторії візуально збільшилося та наповнилося додатковим денним світлом.

Отже, висловлюємо подяку за встановленні вікна таким студентам групи М-42 та, звісно, їх батькам, які підтримали своїх дітей та куратора в цьому починанні:

Бандурка Денис

Гришко Володимир

Гришко Сергій

Компанієць Валерій

Кундивус Микола

Ліпкін Дмитро

Ліпший Ярослав

Лукаш Сергій

Мисик Владислав

Передрук Олександр

Сивоус Іван

Скиба Микола.

Також слід подякувати голові батьківського комітету групи М-42 Сивоус Світлані Матвіївні, яка займалася організаційними питаннями в цьому процесі. Особлива вдячність нашим будівельникам Надії Володимирівні та Тетяні Миколаївні, які з любов'ю та відчуттям повної відповідальності довершили бездоганний вигляд інтер'єру аудиторії №314а.

Час йде, біжить, летить…його не зупинити, все минає, але в пам'яті залишаються вчинки, хай не героїчні, а такі, які приносять відчуття задоволення від того, що ще на одну добру справу ти зробив більше.