Головна

Багато поколінь українців поклали на вівтар української державності своє життя. Ми наповнені духом своїх волелюбних предків, багатою історією. І якщо хочемо осягнути минуле України, то маємо багато вчитися, знати , пам’ятати. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни. Це ненависть і любов, вірність і зрада. Ми вшановуємо пам'ять патріотів нашої держави, які загинули і зараз знаходяться на передовій, захищаючи від терористів свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави. 

Наприкінці лютого, згідно з указом Президента України про вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні щороку 20 лютого, у нашому навчальному закладі було проведено виховні години в усіх групах «Герої не вмирають». Також  у групах ІY курсу продемонстрований фільм  «Небесна сотня». Ці заходи нагадали присутнім про фінальний і найбільш драматичний етап революції на Майдані , в ході яких загинуло більше сотні кращих наших синів і дочок. У результаті сутичок у Києві були тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції,три сотні вважаються безвісти зниклими. Серед них науковці, викладачі , студенти, вчителі, художники, архітектори. театральні режисери, громадські активісти . Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця Небесна Сотня своїм життям викупила свободу для мільйонів українців і дала шанс збудувати нову демократичну правову державу. 

Проведені заходи в коледжі закликали згадати усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять про всіх невинно убитих згуртує нас, живих . дасть нам силу та волю,мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. 

Сьогодні кількість загиблих вже вимірюється тисячами. І кінця, поки що, цьому не видно. Не будемо говорити про те, хто і за що бореться. Ця тема вже достатньо висвітлена в просторах інтернету, в коментарях, у повсякденних розмовах в чергах та автобусах. В цей день ми просто віддаємо шану тим, хто "положив серце й душу за нашу свободу"

А ще, давайте вшануємо тих батьків, які ніколи не дочекаються сина; ту дружину, яка ніколи більше не зможе обійняти свого чоловіка; ту дитину, яка вже ніколи не побачить батьківської посмішки. Їм доводиться жити з цим болем щодня

Як би ми не ставились до Майдану, що би ми не думали про його учасників, єдине те, що вони хотіли кращого майбутнього для українців, вже варте пошани. Вони розпочали процес духовної перебудови нації та передали естафету нам.

Все, що ми можемо зараз – зробити так, щоби жертва цих українців не була даремною. А тут уже все залежить від кожного з нас. Не намагайтесь переконати когось в чомусь, це марна трата сил і часу. Робіть те, що вважаєте за потрібне, і рано чи пізно вас підтримають, за вами підуть й інші. 

20 лютого стало для нас назавжди пам’ятним днем – Днем Героїв Небесної Сотні. Однак сьогодні варто згадати про всіх, хто віддав своє життя впродовж останніх років. І згадувати надалі, завжди, хоча б для того, аби не допустити чогось подібного в майбутньому. Адже ці події багато що прояснили, відкрили багатьом очі, розставили все по своїх місцях. І якщо правильно скористатись цим досвідом, ми справді можемо побудувати державу цивілізованих, адекватно мислячих, дієвих людей.