Дню Великої Перемоги присвячується

Вистояли і відбудувалися…

Хорольський агропромисловий коледж Полтавської державної аграрної академії має довгий вік, славну історію.

1 січня 1930 року… Цю дату прийнято вважати роком заснування Хорольського технікуму механізації сільського господарства.

Організатором і першим директором технікуму був Костюк Дмитро Іванович.

З 1931 по 1935 рік  технікум очолював Майборода Іван Павлович.

З червня 1935 року і до початку війни – Дряпак Іван Олександрович.

У 1936 році,  відповідно до потребу часу, а країна в той час була суцільним будівельним майданчиком, у технікумі відкривається відділення  сільського будівництва, яке існувало до 1964 року.

За 1930-1941рр. технікум провів 10 випусків техніків-механіків і 3 випуски техніків-будівельників. На поля і будівельні майданчики країни було направлено 750 техніків-механіків і 240 техніків-будівельників. Крім того, було підготовлено понад одну тисячу механізаторів різного профілю: машиністів молотарок, комбайнерів, трактористів.

На той час навчально-матеріальна база мала:  три трактори, один автомобіль ГАЗ-АА, один комбайн “Комунар” та одну молотарку МК-1100. Була також майстерня та 61 гектар орної землі. Контингент учнів технікуму виріс із 150 у 1930 році до 500 у 1934 році. Базами виробничого навчання були машинно-тракторні станції (МТС) області, де учні-практиканти працювали на посадах бригадирів тракторних бригад, дільничих механіків та інших.

Спеціалісти навчальних майстерень надавали колгоспам району шефську допомогу у виготовленні запасних частин до сільськогосподарських машин, а також  допомагали технікою: тракторами, комбайнами, молотарками.

У Хорольському технікумі на високому рівні була організована художня самодіяльність: оркестри (духовий, джазовий, домровий) і хор. У них брали участь 150 осіб. Самодіяльні артисти давали концерти в Хорольському та інших районах.

У 1939 році почав будуватися міський стадіон.

До 1941 року побудовано: водопровід, пральню, їдальню. Усі учні були забезпечені кімнатами у гуртожитку, а викладачі – квартирами.

До кінця 30-х років значно розширилася і зміцнилась навчально-матеріальна база технікуму, удосконалювалася навчально-методична робота, поповнився парк учбовими машинами. На найближчі роки було складено плани подальшого розширення навчальної і матеріальної бази технікуму та покращення навчально-виховної роботи.

Здійснитися цим планам не судилося. Почалася Велика Вітчизняна війна… Роки війни стали для колективу учнів, викладачів і працівників технікуму великим випробуванням, як і для всіх  людей великої країни.

22 червня 1941 року хорольці дізналися про початок Великої Вітчизняної війни на міському мітингу, який відбувся на стадіоні.

З початком війни навчальний процес у технікумі припинився. Майно і інвентар були розграбовані окупантами.

Вже до кінця червня 1941 року випускники і частина працівників пішли на фронт. Багато з них були взірцями мужності і відваги. Згадаємо, в першу чергу тих, кому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Прославив технікум своїм життєвим подвигом Бєлоус Володимир Микитович, який до війни закінчив Хорольський технікум механізації, а з перших днів  війни –  на фронті.  Звання Героя Радянського Союзу йому присвоєно 24 березня 1945 року.

Токарем у механічних майстернях Хорольського технікуму механізації сільського господарства працював Леуцький Микола Панасович.  У 1941 році був призваний до Червоної Армії. Брав участь у боях проти німецько-фашистських загарбників з березня 1943 року. Був поранений. За бойові заслуги нагороджений орденом Червоного прапора, двома орденами Вітчизняної війни І та ІІ ступенів.

3 червня 1944 року гвардії лейтенанту Миколі Панасовичу Леуцькому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У квітні 1945 року під час виконання бойового завдання на території гітлерівської Німеччини відважний розвідник загинув смертю героя.

Слюсар Олександр Іванович з вересня 1938 року був студентом Хорольського технікуму, а з грудня 1941 року призваний до Червоної Армії. Був поранений. За мужність та героїзм нагороджений медалями та орденами, зокрема  орденом Вітчизняної війни І-ого ступеня.

О.І.Слюсар – ветеран праці, який багато років присвятив вихованню керівників середньої ланки, працюючи у Хорольському технікумі, Другий орден Вітчизняної війни другого ступеня одержав у рік 40-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

З 2 листопада 1972 року і до кінця життя (15 листопада 1981 року) у Хорольському технікумі механізації сільського господарства викладачем спеціальних дисциплін і завідувачем лабораторії електричних машин працював  Вовк Іван Данилович, а в роки війни – славний командир моторної групи на підводному човні “С-54”, командир бойової частини підводного човна “М-115”, командир моторної групи підводного човна “Л-8” 5 девізіону 2 бригади підводних човнів.

Як учасник війни І.Д.Вовк мав великий авторитет у районі. Нагороджений орденом “Червоної зірки” і 6 медалями.

Давно вже немає І.Д.Вовка – капітана третього рангу і викладача. Але є пам’ять про людину і її подвиг.

Прізвища працівників технікуму, що не повернулися з війни, назавжди залишаться в пам’яті нащадків.

Серед учасників війни: директор технікуму – Дряпак І.О., заступник директора з навчальної роботи – Шаригін О.П., завідувач практичним навчанням – Верещака О.Г., завгосп – Мусійко І.І.. Викладачі: Вишар П.М., Горобець І.П., Ігнатенко П.С., Колодько С.М., Марченко М.С., Михайлюк О.О., Слюсар О.І., Холмогоров Г.Д., Чернецький В.К., Шнеєр Л.Г., Шкляр П.Т., Яковенко М.М., майстри Бибик П.В., Грибінник А.А., Коляндра С.І.,  Федоренко Ф.Ф.. Токарі: Леуцький М.П., Лук’яненко І.С., Синягівський Д.В., столяр Манжос А.С., зварювальник Синягівський І.В., коваль Перевертайло М.І.. Робітники: Білогуб Г.Г., Бутенко Б.І., Версеєв В.С., Грибинюк П.М., Гришин Д.О., Дорошенко Т.Г., Кіріяченко П.С., Ковтун Н.П., Піглянська М.В..

Всі вони відвоювали для нас мир. Наше завдання – пам’ятати про це.

19 вересня 1943 року, під час відступу німецько-фашистських загарбників були підірвані будівлі, які належали Хорольському технікуму.

Хорол піднімався з руїн. Удруге відроджувався наш технікум. Після відбудови вщент зруйнованої матеріальної бази технікум продовжував підготовку спеціалістів за двома спеціальностями: «Механізація сільського господарства» та «Сільськогосподарське будівництво». Лише 90 учнів – перший після звільнення набір.

Але вже в 1944 році було відбудовано колишній одноповерховий гуртожиток на 8 кімнат, де 31 жовтня відразу розпочався навчальний процес.

У 1944 році на 60% відбудовані навчальні майстерні.

Визначальну роль у відбудові в 1944-1945 роках відіграв Сухін Сергій Митрофанович, який в 1944-50 роках  працював завучем у технікумі.

Життя поступово повернулося до стін навчального закладу. Кваліфікованих спеціалістів готує навчальний заклад і сьогодні. У цей складний для нашої країни час побажаємо усім нам  чистого мирного неба, нашим випускникам – боротися  за високі врожаї  на мирній ниві, а навчальному закладу – величі і процвітання.

Напередодні головних травневих свят,  Дня пам`яті і примирення та Дня Перемоги над фашизмом, у Хорольському агропромисловому коледжі в онлайн режимі проводяться заходи, присвячені цим датам. Зокрема, організовуються фотовиставки «Перемога. Одна на всіх…», на яких можна ознайомитися з військовою біографією та поглянути в обличчя на світлинах тих випускників і працівників коледжу, які воювали на фронтах Другої світової війни. Сподіваємося, що нинішнє і прийдешнє покоління назавжди збереже в пам`яті імена тих, хто ціною власного життя і здоров`я виборов для нас мирне життя, а їх подвиг стане для нас прикладом мужності, відваги і патріотизму. Тож згадаємо всіх поіменно…

УЧАСНИКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

(працівники Хорольського технікуму механізації сільського господарства)

Леуцький Микола Панасович – токар

Білогуб Григорій Григорович– робітник

Бибик Дмитро Васильович – зав. майстерні

Бутенко Борис Іванович – робітник

Верещака Олександр Григорович – зав. практичним    навчанням

Варсеєв Василь Семенович – робітник

Вишар Павло Михайлович – викладач

Горобець Іван Пилипович – викладач

Гребінник Анатолій Андрійович – зав. майстерні

Гребінник Павло Михайлович- робітник

Гребинюк Михайло Павлович – токар

Гришин Дмитро Олексійович  – робітник

Дряпак Іван Олександрович – директор

Ігнатенко Пилип Сидорович – викладач

Кіріяченко Гаврило Сергійович – робітник

Ковтун Наталія Гаврилівна  – робітниця

Колодько Степан Максимович – викладач

Коляндра Сергій Іванович – майстер виробничого навчання

Перевертайло Михайло Іванович – коваль

Лук’яненко Іларіон Степанович – токар

Манжос Антон Семенович – столяр

Марченко Микола Сергійович – викладач

Масько Костянтин Федорович – водій

Михайлюк Олександр Олексійович – викладач

Мусійко Ізосим Іванович – завгосп

Піглянська Міра Вульфівна  – робітниця

Слюсар Олександр Іванович – викладач

Синягівський Дмитро Васильович – токар

Синягівський Іван Васильович – зварювальник

Холмогоров Георгій Дмитрович – викладач

Федоренко Феодосій Федорович – майстер виробничого навчання

Чернецький Володимир Костянтинович–викладач

Шаригін Олександр Павлович – заступник директора  з навчальної роботи

Шнеєр Лев Григорович – викладач

Шкляр Петро Тимофійович – викладач

Яковенко Михайло Михайлович – викладач